вибріхуватися
ВИБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́БРЕХАТИСЯ, ешуся, ешешся, док., розм. Удаючись до брехні, вигадок, виходити з скрутного становища.
Забалакається [Хівря] з парубком — забудеться за діло, тоді вибріхується як-небудь, каже: — А я й забулась! (Григ., Вибр., 1959, 102);
Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Мирний, І, 1949, 297).
Словник української мови (СУМ-11)