вибріхуватися
ВИБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́БРЕХАТИСЯ, ешуся, ешешся, док., розм.
Удаючись до брехні, вигадок, виходити зі скрутного становища.
Забалакається [Хівря] з парубком – забудеться за діло, тоді вибріхується як-небудь, каже: – А я й забулась! (Грицько Григоренко);
Видно було, що перед ним [ревізором] стоїть його начальник. Він став вибріхуватись (М. Хвильовий);
Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)