виводок
ВИ́ВОДОК, дка, ч. Сукупність малят, виведених однією самкою, які тримаються разом (про птахів або тварин).
Виводок качиний Полощеться, забравшись у гущак (Рильський, І, 1946, 275);
— Торік із батьком двох вовків убили. А в Городищі, біля Білого озера, на виводок напали. Спіймали його (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 573);
// перен., жарт. Про велику кількість дітей у родині.
У Семків був повен двір дітвори. Глафіра вийшла із своїм виводком на сонце (Чорн., Визвол. земля, 1950, 44).
Словник української мови (СУМ-11)