виводок
ВИ́ВОДОК, дка, ч.
Сукупність малят, виведених однією самицею, які тримаються разом (про тварин).
Виводок качиний Полощеться, забравшись у гущак (М. Рильський);
– Торік із батьком двох вовків убили. А в Городищі, біля Білого озера, на виводок напали. Спіймали його (М. Стельмах);
// перен., жарт. Велика кількість дітей у родині.
У Семків був повен двір дітвори. Глафіра вийшла із своїм виводком на сонце (С. Чорнобривець);
Чоловік крутішої вдачі наполіг би на своєму, бо де це видано, щоб дружина з усім виводком мандрувала за чоловіком до міста на нараду. А Кислий погодився (М. Циба).
Словник української мови (СУМ-20)