виволікати

ВИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВОЛОКТИ, очу, очеш; мин. ч. ви́волік, локла, ло; док., перех. Волочачи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись.

Швиденько виволікає [Мавка] з лісу чималу суху деревину (Л. Укр., III, 1952, 228);

За хвилину жандарми виволікають надвір напівроздягнутого Семка, що шалено відбивається від них (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 91);

Тоня вдалась і справді красна: невід був повнісінький.. Рибалки насилу виволокли її на берег (Н.-Лев., II, 1956, 249);

Засапавшись, [Лодиженко] виволік колеса на рейки і з великим зусиллям прилагодив площадку (Ле, Міжгір’я, 1953, 283).

Значення в інших словниках

1. виволікати — (ухопивши, перемістити щось в інше місце) витягати.  Словник синонімів Полюги
2. виволікати — виволіка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. виволікати — -аю, -аєш, недок., виволокти, -очу, -очеш; мин. ч. виволік, -локла, -локло; док., перех. Волочачи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виволікати — ВИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВОЛОКТИ, очу, очеш; мин. ч. ви́волік, локла, ло; док., кого, що. Волочучи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись.  Словник української мови у 20 томах
5. виволікати — див. тягти  Словник синонімів Вусика
6. виволікати — ВИТЯГА́ТИ (ухопившись, переміщати звідки-небудь щось важке або великого розміру, що звичайно торкається землі), ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИВОЛІКА́ТИ, ВИТА́СКУВАТИ розм. — Док.: ви́тягти, ви́тягнути, ви́волокти, ви́таскати. Купка.. татар з галасом витягала з моря..  Словник синонімів української мови
7. виволікати — Виволіка́ти, -ліка́ю, -ліка́єш; ви́волокти, -лочу, -лочеш, -лочуть; ви́волік, ви́волокла, ви́волокли; ви́волікши; ви́волочи, -чіть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)