вигадливий
ВИГА́ДЛИВИЙ, а, е.
1. Здатний вигадувати, винаходити; швидкий на вигадку; винахідливий.
Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Гл., Вибр., 1951, 141);
Вигадливий, кмітливий, він просто кипів від безлічі різних проектів (Коз., Вибр., 1947, 63).
2. Химерний, незвичайний за формою, змістом.
Закарпатський мармур має різноманітне забарвлення і вигадливі рисунки (Наука.., 8, 1961, 34);
Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Досв., Вибр., 1959, 190);
Фантастичні звірі зображені [на орнаменті] у найвигадливіших сплетіннях (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 529).
Словник української мови (СУМ-11)