вигадливий
ВИГА́ДЛИВИЙ, а, е.
1. Здатний вигадувати, винаходити; швидкий на вигадку; винахідливий.
Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом'яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Л. Глібов);
Вигадливий, кмітливий, він просто кипів від безлічі різних проектів (В. Козаченко).
2. Химерний, незвичайний за формою, змістом.
Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Олесь Досвітній);
Фантастичні звірі зображені на орнаменті у вигадливих сплетіннях (з наук. літ.);
Столи, особливо в гуцулів, крім міцності, відзначалися й вигадливою різьбою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)