вигибати
ВИГИБА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГИНУТИ, не і діал. ВИ́ГИБТИ, бне, док. Гинути, вмирати (про всіх або багатьох).
Тріскались дерева по лісах. Вигибали сади (Довж., Зач. Десна, 1957, 241);
Зубожів мій брат: то хліб не вродив, то худоба вигинула (Вовчок, І, 1955, 4);
Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків та інших хижаків (Фр., IV, 1950, 120);
— Тікайте на піч, бо вигинете, як мухи! — гукнув на дітвору Іван Побиваний (Чендей, Вітер.., 1958, 10).
Словник української мови (СУМ-11)