вигибати

ВИГИБА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГИНУТИ, не, діал. ВИ́ГИБТИ, бне, док.

Гинути, вмирати, пропадати (про всіх або багатьох).

Тріскались дерева по лісах. Вигибали сади (О. Довженко);

Зубожів мій брат: то хліб не вродив, то худоба вигинула (Марко Вовчок);

Дикі вівці давно вигибли від пазурів та зубів вовків та інших хижаків (І. Франко);

В половині весни вже встиг пройтися косарем по селах аж такий голод, що вигинули навіть санітари, які вивозили трупи, як у Шевченковій “Чумі” (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. вигибати — вигиба́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. вигибати — -ає, недок., вигинути, -не і діал. вигибти, -бне, док. Гинути, вмирати (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигибати — див. вмирати; зникати  Словник синонімів Вусика
4. вигибати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. вигибати — ВИГИБА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГИНУТИ, не і діал. ВИ́ГИБТИ, бне, док. Гинути, вмирати (про всіх або багатьох). Тріскались дерева по лісах. Вигибали сади (Довж., Зач.  Словник української мови в 11 томах