виглушити
ВИ́ГЛУШИТИ, шу, шиш, док., перех. Глушачи, знищити рослини одну за одною (про всіх або багатьох).
— Не хотів [Микола] виполювати бур’янів, ждав, поки пшениця сама їх виглушить (Кучер, Чорноморці, 1956, 444).
Словник української мови (СУМ-11)