вигноєний

ВИ́ГНОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гноїти.

Дикий щавель, пересаджений на добре вигноєну землю, розрісся (Н.-Лев., III, 1956, 232).

Значення в інших словниках

1. вигноєний — ви́гноєний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигноєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигноїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигноєний — ВИ́ГНОЄНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. до ви́гноїти. Дикий щавель, пересаджений на добре вигноєну землю, розрісся (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах