1. Словник української мови в 11 томах

вигноєний

ВИ́ГНОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гноїти.

Дикий щавель, пересаджений на добре вигноєну землю, розрісся (Н.-Лев., III, 1956, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигноєний — ви́гноєний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вигноєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигноїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигноєний — ВИ́ГНОЄНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. до ви́гноїти. Дикий щавель, пересаджений на добре вигноєну землю, розрісся (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах