вигнутий

ВИ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гнути.

На жовтих сап’янцях дзвеніли зірчасті остроги, вигнуті догори (Панч, III, 1956, 53).

2. прикм. Який має форму округлого згину, згинів, дуги.

Він дивився на її молоде, ніжне обличчя, на тонкі, вигнуті брови, в чорні очі (Бойч., Молодість, 1949, 37).

Значення в інших словниках

1. вигнутий — ви́гнутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигнутий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вигнути. 2》 прикм.Який має форму округлого згину, згинів, дуги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигнутий — ВИ́ГНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́гнути. На жовтих сап'янцях дзвеніли зірчасті остроги, вигнуті догори (П. Панч); Праворуч залізні бильця, вигнуті з товстого дроту, а за ними глибоке урвище (М. Руденко). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. вигнутий — див. кривий  Словник синонімів Вусика