вигострювати
ВИГО́СТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОСТРИТИ, рю, риш, док., перех. Відточуючи, робити що-небудь гострим.
І, бризкаючи іскрами, коваль Вигострює мечів двосічних сталь (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 145);
— А ви, мої невісточки-голубочки,.. батьків ніж вигостріть (Кв.-Осн., II, 1956, 237);
Заплющивши ліве око, роздивляється [Іванко] правим — меч рівний, треба тільки на точилі вигострити (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 202).
Словник української мови (СУМ-11)