вигострювати
ВИГО́СТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОСТРИТИ, рю, риш, док., що.
1. Відточуючи, робити що-небудь гострим.
І, бризкаючи іскрами, коваль Вигострює мечів двосічних сталь (М. Бажан);
– А ви, мої невісточки-голубочки, .. батьків ніж вигостріть (Г. Квітка-Основ'яненко);
Заплющивши ліве око, роздивляється [Іванко] правим – меч рівний, треба тільки на точилі вигострити (А. Хижняк).
2. перен. Робити більш досконалим, виразним, чітким.
Розум треба вигострювати, знань набиратися якомога більше... (М. Руденко);
Старість вигострює родові риси (М. Малиновська);
Я вигострила погляд у пустині, мов соколиний зір (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)