вигоювати

ВИГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЇТИ, ою, оїш, док., перех. Виліковувати рану, виразку, хворобу і т. ін.; робити здоровим кого-небудь.

[Гапка:] Свекруха працює, пухирів на руках не вигоює (Кроп., II, 1958, 163);

З них [камінчиків] можна ножем наскребти білого порошку, і той порошок добре вигоює виразки (Донч., VI, 1957, 36);

[Долорес:] Гляділа я його, носила воду опівночі і рани обмивала, і гоїла, і вигоїла (Л. Укр., III, 1952, 335);

Коли Дорка Найденко йшла на станцію, щоб їхати до Києва показатися лікарям і вигоїти отой нестерпний кашель, вона стріла.. три підводи (Ю. Янов., II, 1958, 326).

Значення в інших словниках

1. вигоювати — виго́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигоювати — Виліковувати, гоїти, лікувати, г. відздоровлювати, (миттю) знімати рукою; док. ВИГОЇТИ, поставити на ноги.  Словник синонімів Караванського
3. вигоювати — -юю, -юєш, недок., вигоїти, -ою, -оїш, док., перех. Виліковувати рану, виразку, хворобу і т. ін.; робити здоровим кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вигоювати — ВИГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЇТИ, ою, оїш, док., що. Виліковувати рану, виразку, хворобу і т. ін.; робити здоровим кого-небудь. [Гапка:] Свекруха працює, пухирів на руках не вигоює (М.  Словник української мови у 20 томах
5. вигоювати — ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
6. вигоювати — Виго́ювати, -го́юю, -го́юєш, -го́юють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вигоювати — Вигоювати, -гоюю, -єш сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл. 1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.  Словник української мови Грінченка