Словник синонімів української мови

вигоювати

ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док.: ви́лікувати, ви́лічити, оздорови́ти, зціли́ти, злічи́ти, ви́ходити, відходи́ти, відвола́ти розм. відволо́дати заст. ви́гоїти. — Щоб вилікувати хворобу, треба дійти її причини (І. Франко); Регулярні заняття фізичними вправами й гартування організму оздоровляють його (з журналу); Відходжували, зціляли Катрусю лікарі в Дубно (Ю. Мельничук); Як добре слово треба нам у радості і в горі. Як зогріває і цілить воно в такі хвилини (П. Дорошенко); — Вона, Денисе Івановичу,.. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах); Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Т. Шевченко); — Прісько, моя голубко, визволяй нас із біди! Одволодай мою дитину єдину (Ганна Барвінок). — Пор. лікува́ти.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. вигоювати — виго́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вигоювати — Виліковувати, гоїти, лікувати, г. відздоровлювати, (миттю) знімати рукою; док. ВИГОЇТИ, поставити на ноги.  Словник синонімів Караванського
  3. вигоювати — -юю, -юєш, недок., вигоїти, -ою, -оїш, док., перех. Виліковувати рану, виразку, хворобу і т. ін.; робити здоровим кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вигоювати — ВИГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЇТИ, ою, оїш, док., що. Виліковувати рану, виразку, хворобу і т. ін.; робити здоровим кого-небудь. [Гапка:] Свекруха працює, пухирів на руках не вигоює (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. вигоювати — Виго́ювати, -го́юю, -го́юєш, -го́юють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вигоювати — ВИГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЇТИ, ою, оїш, док., перех. Виліковувати рану, виразку, хворобу і т. ін.; робити здоровим кого-небудь. [Гапка:] Свекруха працює, пухирів на руках не вигоює (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
  7. вигоювати — Вигоювати, -гоюю, -єш сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл. 1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.  Словник української мови Грінченка