виграний
ВИ́ГРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́грати 1, 2.
Їжак узяв виграний заклад, дуката і кварту горілки, гукнув на свою жінку з борозди, і обоє пішли радісно додому (Фр., IV, 1950, 66);
Вона спробує, раніше ніж човен удариться об шпунт, схопитись за його край і перестрибнути на перегатку. Тоді справа виграна (Коцюба, Нові береги, 1959, 135);
// ви́грано, безос. присудк. сл.
Бачура зрозумів, що суперечку виграно, що Вовченко здався (Чаб., Тече вода.., 1961, 170).
Словник української мови (СУМ-11)