вигрівати
ВИГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГРІТИ, ію, ієш, док.
1. перех. Випромінюючи, виділяючи тепло, гріти, обігрівати кого-, що-небудь протягом певного часу.
Вигрівай та вирощай, ясне сонце, добре зерно! (Мирний, IV, 1955, 321);
Сонце знялося над зеленою халупою, вигрівало землю (Горд., II, 1959, 7).
2. перех. Гріти протягом певного часу частину тіла, повернувши її до джерела тепла.
Воблий вигрівав проти огню спину, а мені огонь бив у щоку (Вас., І, 1959, 142);
Дріма, мурличе [кіт], вигріває На сонечку живіт (Бойко, Ростіть.., 1959, 73);
// Витримувати кого-, що-небудь у теплі, створивши відповідні умови.
Порадив [лікар] вигрівати хвору, виписав ліки (М. Ол., Леся, 1960, 100).
3. неперех. Випромінювати, виділяти тепло.
Сонце вже вигрівало теплим подихом (Ле, Вибр., 1939, 96);
Зійде та вигріє сонечко — закапле з стріхи (Вовчок, VI, 1956, 304).
Словник української мови (СУМ-11)