1. Словник української мови в 11 томах

вигрівати

ВИГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГРІТИ, ію, ієш, док.

1. перех. Випромінюючи, виділяючи тепло, гріти, обігрівати кого-, що-небудь протягом певного часу.

Вигрівай та вирощай, ясне сонце, добре зерно! (Мирний, IV, 1955, 321);

Сонце знялося над зеленою халупою, вигрівало землю (Горд., II, 1959, 7).

2. перех. Гріти протягом певного часу частину тіла, повернувши її до джерела тепла.

Воблий вигрівав проти огню спину, а мені огонь бив у щоку (Вас., І, 1959, 142);

Дріма, мурличе [кіт], вигріває На сонечку живіт (Бойко, Ростіть.., 1959, 73);

// Витримувати кого-, що-небудь у теплі, створивши відповідні умови.

Порадив [лікар] вигрівати хвору, виписав ліки (М. Ол., Леся, 1960, 100).

3. неперех. Випромінювати, виділяти тепло.

Сонце вже вигрівало теплим подихом (Ле, Вибр., 1939, 96);

Зійде та вигріє сонечко — закапле з стріхи (Вовчок, VI, 1956, 304).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигрівати — вигріва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигрівати — -аю, -аєш, недок., вигріти, -ію, -ієш, док. 1》 перех. Випромінюючи, виділяючи тепло, гріти, обігрівати кого-, що-небудь протягом певного часу. 2》 перех. Гріти протягом певного часу частину тіла, повернувши її до джерела тепла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигрівати — ВИГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГРІТИ, ію, ієш, док. 1. кого, що. Випромінюючи, виділяючи тепло, гріти, обігрівати кого-, що-небудь протягом певного часу. Вигрівай та вирощай, ясне сонце, добре зерно!... Словник української мови у 20 томах
  4. вигрівати — ГРІ́ТИ (передавати своє тепло), НАГРІВА́ТИ, ЗІГРІВА́ТИ (ЗОГРІВА́ТИ), ОБІГРІВА́ТИ, ОГРІВА́ТИ, ВИГРІВА́ТИ, ОТЕ́ПЛЮВАТИ рідше, ОТЕПЛЯ́ТИ рідше, ЗАГРІВА́ТИ діал.; ПРИГРІВА́ТИ (злегка); ПРОГРІВА́ТИ (частково); ПРОПІКА́ТИ, ПРОСМА́ЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вигрівати — Вигріва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вигріти, -грію, -єш, гл. Грѣть, пригрѣвать, пригрѣть, согрѣть. Вигрів гадину за пазухою. Ном. № 4606. Волики, стоя біля тину, знай вигрівають свої боки. Греб. 400. Після дощу, коли хмара за гору засувається, і сонечко от-от має вигріти. Св. Л. 26. Словник української мови Грінченка