вигрівати

ВИГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГРІТИ, ію, ієш, док.

1. кого, що. Випромінюючи, виділяючи тепло, гріти, обігрівати кого-, що-небудь протягом певного часу.

Вигрівай та вирощай, ясне сонце, добре зерно! (Панас Мирний);

Сонце знялося над зеленою халупою, вигрівало землю (К. Гордієнко);

Мине тиждень-другий, сонце вигріє землю, і все навколо забуяє цвітом (із журн.).

2. що. Гріти протягом певного часу частину тіла, повернувши її до джерела тепла.

Воблий вигрівав проти огню спину, а мені огонь бив у щоку (С. Васильченко);

Дріма, мурличе [кіт], вигріває На сонечку живіт (Г. Бойко);

// кого, що. Витримувати кого-, що-небудь у теплі, створивши відповідні умови.

Порадив [лікар] вигрівати хвору, виписав ліки (М. Олійник);

* Образно. Біля хати білий батько на канапі Вигріває війни та журбу (М. Вінграновський).

3. Випромінювати, виділяти тепло.

Сонце, прощаючись з землею на довгу зимню пору, так вигрівало та висвічувало (Панас Мирний);

Зійде та вигріє сонечко – закапле [закапає] з стріхи (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me