вигрівати

ГРІ́ТИ (передавати своє тепло), НАГРІВА́ТИ, ЗІГРІВА́ТИ (ЗОГРІВА́ТИ), ОБІГРІВА́ТИ, ОГРІВА́ТИ, ВИГРІВА́ТИ, ОТЕ́ПЛЮВАТИ рідше, ОТЕПЛЯ́ТИ рідше, ЗАГРІВА́ТИ діал.; ПРИГРІВА́ТИ (злегка); ПРОГРІВА́ТИ (частково); ПРОПІКА́ТИ, ПРОСМА́ЖУВАТИ розм., ПРОЖА́РЮВАТИ розм. (дуже); ПА́РИТИ, ПРОПА́РЮВАТИ (обдавати вологим теплом, спекою). — Док.: нагрі́ти, зігрі́ти (зогрі́ти), обігрі́ти, огрі́ти, ви́гріти, отепли́ти, загрі́ти, пригрі́ти, прогрі́ти, пропекти́, просма́жити, прожа́рити, пропа́рити. Не грій гадюки за пазухою, бо як розігрієш, то вкусить! (прислів'я); Велике сонце, яке нагрівало в цей день далеку трансільванську сопку, гріло своїм щедрим промінням і цю пірамідку свіжої паркої чорноземлі (О. Гончар); Сиділи вони мовчки, зігріваючи тілом одна одну (І. Цюпа); Тепле весняне сонечко зогрівало ниви (О. Маковей); Воли сумирно слухають молитву старої і обігрівають її своїм теплом (М. Стельмах); Місяць глядів на землю, купав її в магічнім сяйві, але не огрівав (О. Кобилянська); Сонце знялося над зеленою халупою, вигрівало землю (К. Гордієнко); Швидко сонце Заблисне й землю отеплить (І. Франко); Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало (М. Коцюбинський); День парний, дрімливий, сонечко парить з-за туману (Марко Вовчок). — Пор. 1. пекти́.

ГРІ́ТИ (на вогні й т. ін. — робити теплим, гарячим), НАГРІВА́ТИ, ЗІГРІВА́ТИ (ЗОГРІВА́ТИ), ВИГРІВА́ТИ, ЗАГРІВА́ТИ діал.; ПІДІГРІВА́ТИ, ПРИГРІВА́ТИ (злегка); ПРОГРІВА́ТИ (повністю); РОЗІГРІВА́ТИ (РОЗГРІВА́ТИ) (перев. поступово або заново те, що охололо); ВІДІГРІВА́ТИ (поступово); ПА́РИТИ, ПРОПА́РЮВАТИ (гарячою водою, паром). — Док.: нагрі́ти, зігрі́ти (зогрі́ти), ви́гріти, загрі́ти, підігрі́ти, пригрі́ти, прогрі́ти, розігрі́ти, відігрі́ти, пропа́рити. Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері (Т. Шевченко); Я замислився, нагріваючи руки. Тепер вони мерзнуть мені повсякчас (Ю. Яновський); Розпалила (мати) тріски, зігріла окропу (М. Чабанівський); Порадив (лікар) вигрівати хвору, виписав ліки (М. Олійник); Велика ватра груди загріває (Уляна Кравченко); Я заходився підігрівати чай (О. Гуреїв); Край груби сідає (козак), Плечі свої козацькі пригріває (дума); Помилка Кальниболоцького полягала в тому, що він, не зумівши прогріти наскрізь заліза, спалив його (І. Сенченко); Кухарі розклали здоровецьке багаття.., щоб розігрівать навезені наїдки (І. Нечуй-Левицький); Данько, притулившись до теплого комина і відігріваючи закляклі руки, стежив, як радісно шапарює по хаті Вутанька (О. Гончар); Батько поліз на піч парити поперек (С. Чорнобривець).