вигрім

ВИ́ГРІМ, грому, ч. Сильний, гучний гуркіт.

Іскри кованої криці, Кров і грози — вишні; Блискавиці, луговиці, Вигроми горішні (Ус., Дорогами.., 1951, 141);

І ревіння моторів, І трахкання зеніток, і вигрім могутнього вибуху — все було неймовірним, швидким, як бурхливе сновиддя (Гончар, Земля.., 1947, 98).

Значення в інших словниках

1. вигрім — ви́грім іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вигрім — -грому, ч. Сильний, гучний гуркіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигрім — ВИ́ГРІМ, рому, ч. Сильний, гучний гуркіт. І ревіння моторів, і трахкання зеніток, і вигрім могутнього вибуху – все було неймовірним, швидким, як бурхливе сновиддя (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. вигрім — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови