1. Словник української мови в 11 томах

вигрім

ВИ́ГРІМ, грому, ч. Сильний, гучний гуркіт.

Іскри кованої криці, Кров і грози — вишні; Блискавиці, луговиці, Вигроми горішні (Ус., Дорогами.., 1951, 141);

І ревіння моторів, І трахкання зеніток, і вигрім могутнього вибуху — все було неймовірним, швидким, як бурхливе сновиддя (Гончар, Земля.., 1947, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигрім — ви́грім іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вигрім — -грому, ч. Сильний, гучний гуркіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигрім — ВИ́ГРІМ, рому, ч. Сильний, гучний гуркіт. І ревіння моторів, і трахкання зеніток, і вигрім могутнього вибуху – все було неймовірним, швидким, як бурхливе сновиддя (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. вигрім — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови