видавлений

ВИ́ДАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́давити.

Природа ж, світ увесь — мов видавлений сік із винограду, і ми його п’ємо (Тич., II, 1957, 60);

Сухорляве, наче видавлена цитрина, обличчя офіцерика розпливлося в її очах червоною плямою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 125);

Іноді цілими годинами билася вона над якимись напівзниклими рядками, написаними ледве помітно олівцем або й просто видавленими нігтем (Сміл., Сад, 1952, 233).

Значення в інших словниках

1. видавлений — ви́давлений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. видавлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видавити. || видавлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видавлений — ВИ́ДАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́давити. Шибка у вікні видавлена, і крізь неї влітає в кімнату вітер, ворушить на підлозі і на столі розкидані папери (Григорій Тютюнник); Було чутко харчання та видавлені, захекані звуки (Микита Чернявський)...  Словник української мови у 20 томах