виделка
ВИДЕ́ЛКА, и, ж. Знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зубцями.
Усе срібне-золоте, усе срібне-золоте! І ложки, і тарілки, і ножі, і виделки (Кв.-Осн., II, 1956, 403);
Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж їв (А.-Дав., За ширмою, 1963, 205).
Словник української мови (СУМ-11)