видибати

ВИ́ДИБАТИ див. видиба́ти.

ВИДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДИБАТИ, аю, аєш, док., розм. Поволі виходити звідки-небудь, кудись.

Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (Тич., II, 1957, 28);

Десяцький невдоволено, але з повагою до своєї особи, видибує на шлях (Стельмах, Хліб.., 1959, 527);

Декотрі з них після екзекуції вперше оце видибали на майдан (Гончар, Таврія.., 1957, 499).

Значення в інших словниках

1. видибати — ви́дибати дієслово доконаного виду видиба́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. видибати — I в`идибатидив. видибати. II видиб`ати-аю, -аєш і видибувати, -ую, -уєш, недок., видибати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 Поволі виходити звідки-небудь, кудись. Видибай, Боже! 2》 Видужувати після хвороби. 3》 Рятуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видибати — ВИ́ДИБАТИ див. видиба́ти. ВИДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДИБАТИ, аю, аєш, док., розм. Дибаючи, виходити звідки-небудь, кудись. Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П.  Словник української мови у 20 томах
4. видибати — ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. видибати — Видиба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. видибати, -баю, -єш, гл. Выходить, выйти, всходить, взойти, съ трудомъ передвигая ноги. Мнж. 177. Я насилу видибала з хати. Зміев. у. Чи ви ж видибаєте на гору?  Словник української мови Грінченка