видихнути
ВИ́ДИХНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до видиха́ти.
Федір так голосно видихнув повітря, що старшина відірвав очі від паперу і глянув на нього (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 46);
Він закурив, видихнув хмару диму (Шовк., Інженери, 1956, 99).
Словник української мови (СУМ-11)