видихнути

ВИ́ДИХНУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до видиха́ти.

Він закурив, видихнув хмару диму (Ю. Шовкопляс);

Біль розтікався по тілу, роздирав груди, корчив руки і ноги, не давав ні вдихнути, ні видихнути (А. Дімаров);

– Правда, – видихнув хлопець. – Бачив... (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. видихнути — ви́дихнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. видихнути — [видиехнутие] -ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. видихнути — -ну, -неш, док. Однокр. до видихати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. видихнути — ВИДІЛЯ́ТИ (видаляти що-небудь назовні з організму), ВИВО́ДИТИ, ВИДИХА́ТИ, ВИДИ́ХУВАТИ (про повітря, пахощі тощо). — Док.: ви́ділити, ви́вести, ви́дихнути.  Словник синонімів української мови
5. видихнути — ВИ́ДИХНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до видиха́ти. Федір так голосно видихнув повітря, що старшина відірвав очі від паперу і глянув на нього (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 46); Він закурив, видихнув хмару диму (Шовк., Інженери, 1956, 99).  Словник української мови в 11 томах
6. видихнути — Ви́дихнути см. видихати.  Словник української мови Грінченка