видихатися

ВИ́ДИХАТИСЯ див. видиха́тися.

ВИДИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВИДИ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ДИХАТИСЯ, аюся, аєшся, рідко ВИ́ДИХНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Вивітрюючись, випаровуючись, утрачати запах, смак, міцність.

Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося (Г. Квітка-Основ'яненко);

* Образно. – В вас, городян, нема вже народної сільської поезії. В вас це все вже видихалось, – сказав Радюк (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Втрачати силу, слабшати.

Ворог напружується до останнього.., цим удаючи, нібито він іще й не починав видихатись (П. Тичина);

– Ощаджуйте свої сили, а то видихнетесь на дрібне, – а коли дійде, слухайте, до істотного, то чим будете горлати? (Ірина Вільде);

// Втрачати наснагу, енергію, здатність до чого-небудь.

З двох книг свій шлях [поет] почав. А потім видихався весь І років три мовчав (П. Дорошко);

– А може, інший зумів би виліпити Меланію? – раптом майнуло жорстоке припущення .. – Може, я просто видихався або в чомусь помиляюсь? (О. Гончар).

3. тільки недок. Пас. до видиха́ти 1, 2.

Будинки з поганою герметизацією підмурка стають своєрідними коробками для вловлювання радону, що видихається землею (з публіц. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)