видма
ВИ́ДМА, и, ж. Піщане місце, з якого у вітряну погоду зноситься пісок.
А коли на пустій видмі понакидувано будяччя, то хто ж може жадати, щоб там уродила пшениця? (Фр., XVI, 1955, 42);
Піщані видми облягали виднокруг (Загреб., Європа 45, 1959, 314).
Словник української мови (СУМ-11)