видма
ВИ́ДМА, и, ж.
Піщане місце (пагорб або пасмо), нанесене вітром; дюна.
А коли на пустій видмі понакидувано будяччя, то хто ж може жадати, щоб там уродила пшениця? (І. Франко);
Піщані видми облягали виднокруг (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)