визадкувати
ВИ́ЗАДКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Вийти, задкуючи, спиною наперед.
Він [сенатор] визадкував у двері, зберігаючи на обличчі шанобливий і серйозний вираз (Гончар, Таврія.., 1957, 498);
Синявін визадкував з мечеті (Ле, Міжгір’я, 1953, 71).
Словник української мови (СУМ-11)