визиратися
ВИЗИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ЗИРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм.
1. Видивлятися, обдивлятися.
Роззявить [півень] дзюба і визирається, наче очі йому зараз вискочать (Вовчок, VI, 1956, 294);
Спинився [Вітя] в садку, де маленьке вікно проти зелення одсвічувало, як дзеркало. Почав визиратись (Вас., II, 1959, 180).
2. Пильно дивитися, втуплюватися поглядом.
Визирився на полум’я, стежиш, як стріха стріляє на всі боки іскрами (Вирган, В розп. літа, 1959, 253).
Словник української мови (СУМ-11)