вий
ВИЙ, ви́ю, ч., рідко. Те саме, що виття́¹.
І в п’яту ніч під вітру вий, Як в очі билася заграва, Упав відважний вартовий (Мал., І, 1956, 97);
І взяли тебе друзі в пошані — Бій і клекіт і вий навкруги (Шпорта, Запоріжці, 1952, 30).
Словник української мови (СУМ-11)