викарбовуватися
ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КАРБУВАТИСЯ, ується, док.
1. перен. З’являтися дуже виразним, чітким.
А в пам’яті викарбовуються давно забуті картини (Цюпа, Три явори, 1958, 48);
На місячну дорогу виплив човен, серед мінливого срібного мерехтіння викарбувався силует рибалки (Вол., Озеро.., 1959, 99).
2. тільки недок. Пас. до викарбо́вувати.
Словник української мови (СУМ-11)