викачаний
ВИ́КАЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́качати.
— Дивіться, навіть біле убрання на їх [дівчатах] негарне. — Чому? — озвалась несміла молоденька дочка посесора, — як чисте і добре викачане, то… (Л. Укр., III, 1952, 674);
Шапка його, як і пальто, викачані в сніг, борідка трясеться, мов віхоть, тремтять і стискаються в кулаки його руки (Шиян, Баланда, 1957, 11).
Словник української мови (СУМ-11)