викачаний
ВИ́КАЧАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́качати.
– Дивіться, навіть біле убрання на їх [них – дівчатах] негарне. – Чому? – озвалась несміла молоденька дочка посесора, – як чисте і добре викачане, то... (Леся Українка);
Шапка його, як і пальто, викачані в сніг, борідка трясеться, мов віхоть, тремтять і стискаються в кулаки його руки (А. Шиян);
Викачане для бубликів тісто;
// ви́качано, безос. пред.
У колосальному кільцевому тунелі, з якого викачано повітря, під впливом магнітного та електричного полів обертаються елементарні частинки матерії (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)