1. Словник української мови у 20 томах

викачаний

ВИ́КАЧАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́качати.

– Дивіться, навіть біле убрання на їх [них – дівчатах] негарне. – Чому? – озвалась несміла молоденька дочка посесора, – як чисте і добре викачане, то... (Леся Українка);

Шапка його, як і пальто, викачані в сніг, борідка трясеться, мов віхоть, тремтять і стискаються в кулаки його руки (А. Шиян);

Викачане для бубликів тісто;

// ви́качано, безос. пред.

У колосальному кільцевому тунелі, з якого викачано повітря, під впливом магнітного та електричного полів обертаються елементарні частинки матерії (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викачаний — ви́качаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. викачаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викачаний — ВИ́КАЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́качати. — Дивіться, навіть біле убрання на їх [дівчатах] негарне. — Чому? — озвалась несміла молоденька дочка посесора, — як чисте і добре викачане, то… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах