викрешувати

ВИКРЕ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КРЕСАТИ, ошу, ешеш, док., перех. Видобувати іскри, вогонь, ударяючи кресалом або металевим предметом по кременю, каменю, залізу.

Мотика часто натрапляє на камінь і викрешує з нього іскри (Чорн., Визвол. земля, 1950, 34);

Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло (Кв.-Осн., II, 1956, 81);

Дядько Іван викресав мені вогню до цигарки і став оповідати "з кінця" (Козл., На переломі, 1947, 120).

Значення в інших словниках

1. викрешувати — викре́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викрешувати — -ую, -уєш, недок., викресати, -ешу, -ешеш, док., перех. Видобувати іскри, вогонь, ударяючи кресалом або металевим предметом по кременю, каменю, залізу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викрешувати — ВИКРЕ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КРЕСАТИ, ешу, ешеш, док., що. 1. Видобувати іскри, вогонь, ударяючи кресалом або металевим предметом по кременю, каменю, залізу. Мотика часто натрапляє на камінь і викрешує з нього іскри (С.  Словник української мови у 20 томах