викриття

ВИКРИТТЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. ви́крити.

Злочинець не може не побувати на місці злочину після його викриття (Ле, Міжгір’я, 1953, 413);

Він [Любчик] боїться викриття і мовчатиме (Хижняк, Невгамовна, 1961, 42).

2. Те, що містить у собі якісь факти, дані, які викривають кого-, що-небудь.

У статтях Леніна було дано всебічне викриття капіталізму, який став перешкодою суспільному прогресові (Біогр. Леніна, 1955, 122);

Що змусило Кузя виступити з викриттям, а Бабенка — визнати його слова правдою? (Руд., Остання шабля, 1959, 553).

Значення в інших словниках

1. викриття — викриття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. викриття — [виекриет':а] -т':а, р. мн. -т':іў  Орфоепічний словник української мови
3. викриття — -я, с. 1》 Дія за знач. викрити. 2》 Те, що містить якісь факти, дані, які викривають кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. викриття — ВИКРИТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. ви́крити. Злочинець не може не побувати на місці злочину після його викриття (Іван Ле); Він боїться викриття і мовчатиме (А. Хижняк). 2. Те, що містить якісь факти, дані, які викривають кого-, що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. викриття — ВИКРИТТЯ́ (виявлення й засудження чогось негативного в кому-, чому-небудь), РОЗВІНЧА́ННЯ. Центральний конфлікт цієї комедії пов'язаний з викриттям міщанства (з журналу); Однією з важливих тем сатири була й залишається тема розвінчання бюрократизму в найрізноманітніших його виявах (з газети).  Словник синонімів української мови