викричати

ВИ́КРИЧАТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Висловити криком усе, що хотілося.

Кожний пригадував багачеві всі його колишні справи, всякий спішився викричати (Козл., Сонце.., 1957, 40).

2. За допомогою крику домогтися чого-небудь.

А що ж він [Езоп] викричав? Не став гусак орлом, Не заревів ведмідь волом (Бор., Тв., 1957, 150).

Значення в інших словниках

1. викричати — ви́кричати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викричати — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Висловити криком усе, що хотілося. 2》 За допомогою крику домогтися чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викричати — ВИ́КРИЧАТИ, чу, чиш, док., що і без прям. дод., розм. 1. Висловити криком почуття, емоції. Кожний пригадував багачеві всі його колишні справи, всякий спішився [поспішав] викричати (П. Козланюк); – Діду!...  Словник української мови у 20 томах