викути —
ви́кути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
викути —
див. виковувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викути —
ВИ́КУТИ див. вико́вувати.
Словник української мови у 20 томах
викути —
ви́кути шк. завчити напам'ять; зазубрити (ст)||вибубнити ◊ ви́кути на бля́шку шк. дуже добре завчити напам'ять; зазубрити (ст): Менше товариські товариші “штребери” говорили скоро – “мололи”, аби показати, як то вони все “викували на бляшку”...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
викути —
ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.
Словник синонімів української мови