викути
ви́кути шк. завчити напам'ять; зазубрити (ст)||вибубнити
◊ ви́кути на бля́шку шк. дуже добре завчити напам'ять; зазубрити (ст): Менше товариські товариші “штребери” говорили скоро – “мололи”, аби показати, як то вони все “викували на бляшку”, аби дальше впакувати в нещастя тих, що не вміли, і виявити, наскільки вони ліпші від тамтих (Шухевич)||вибубнити на бляшку
◊ коня́ ви́кути шк. багато вивчити, зазубрити (ст): Та ж ніщо не сталось, ти будеш і так пізно здавати, ще можна коня викути (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт