викушати

ВИ́КУШАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, заст. Випити (звичайно при шанобливому звертанні).

Баба зараз подала мені колива й вареної. — Викушайте! — сказала, кланяючись (Барв., Опов.., 1902, 124);

Тернівка здалася їй такою смачною.. — А справді добра, — сказала вона. — То просимо вас викушати всю, — кланяється Горпина (Мирний, III, 1954, 330).

Значення в інших словниках

1. викушати — ви́кушати дієслово доконаного виду розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. викушати — ВИ́КУШАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., заст. Випити (звичайно при шанобливому звертанні). Баба зараз подала мені колива й вареної. – Викушайте! – сказала, кланяючись (Ганна Барвінок); Тернівка здалася їй такою смачною ..  Словник української мови у 20 томах