викушати
ВИ́КУШАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., заст.
Випити (звичайно при шанобливому звертанні).
Баба зараз подала мені колива й вареної. – Викушайте! – сказала, кланяючись (Ганна Барвінок);
Тернівка здалася їй такою смачною .. – А справді добра, – сказала вона. – То просимо вас викушати всю, – кланяється Горпина (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)