викушати
ВИ́КУШАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., заст.
Випити (звичайно при шанобливому звертанні).
Баба зараз подала мені колива й вареної. – Викушайте! – сказала, кланяючись (Ганна Барвінок);
Тернівка здалася їй такою смачною .. – А справді добра, – сказала вона. – То просимо вас викушати всю, – кланяється Горпина (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викушати — ви́кушати дієслово доконаного виду розм., рідко Орфографічний словник української мови
- викушати — ВИ́КУШАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, заст. Випити (звичайно при шанобливому звертанні). Баба зараз подала мені колива й вареної. — Викушайте! — сказала, кланяючись (Барв., Опов.., 1902, 124); Тернівка здалася їй такою смачною.. Словник української мови в 11 томах