викутий
ВИ́КУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́кути.
У більшій залі храму стояла величезна статуя богині Афіни, заввишки 11 метрів, її обличчя, руки і ноги були зроблені зі слонової кістки, а одяг викутий зі щирого золота (із журн.);
* Образно. Київ .. Стоїть твоя слава велика, як райдуга, викута в горні (А. Малишко);
* У порівн. Вона [Ольга] стояла на тлі темного вечора, наче викута із щирого золота (Л. Дмитерко);
// ви́куто, безос. пред.
Не викуто ще такого меча, щоб ним можна було подужати велетня та його псів (з казки).
Словник української мови (СУМ-20)