вилузувати

ВИЛУ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЗАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.).

2. Лузаючи, з’їдати все.

А це хто вилузав соняшник? Я собі поклала (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. вилузувати — вилу́зувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилузувати — -ую, -уєш, недок., вилузати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.). 2》 Лузаючи, з'їдати все.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилузувати — ВИЛУ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЗАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.). Кухарчук вилузував волоські горіхи для торта (із журн.). 2. Лузаючи, з'їдати все або певну кількість чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. вилузувати — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо).  Словник синонімів української мови