вилузувати

ВИЛУ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЗАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.).

Кухарчук вилузував волоські горіхи для торта (із журн.).

2. Лузаючи, з'їдати все або певну кількість чого-небудь.

А це хто вилузав соняшник? Я собі поклала (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. вилузувати — вилу́зувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилузувати — -ую, -уєш, недок., вилузати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.). 2》 Лузаючи, з'їдати все.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилузувати — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо).  Словник синонімів української мови
4. вилузувати — ВИЛУ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЗАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.). 2. Лузаючи, з’їдати все. А це хто вилузав соняшник? Я собі поклала (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах